Upiór. Historia naturalna

Upiór. Historia naturalna

  • Downloads:7123
  • Type:Epub+TxT+PDF+Mobi
  • Create Date:2021-12-31 09:51:43
  • Update Date:2025-09-06
  • Status:finish
  • Author:Łukasz Kozak
  • ISBN:8395689535
  • Environment:PC/Android/iPhone/iPad/Kindle

Summary

Upiór。 Historia naturalna Łukasza Kozaka, to praca bezprecedensowa。 Trudno zrozumieć polską kulturę – w tym jej najważniejsze dzieła literackie, wymieniając choćby Mickiewicza czy Leśmiana – nie znając wierzeń ludowych。 Upiory, wieszczy, strzygi i strzygonie – czyli „polskie wampiry” są najważniejszym ich elementem。 Zjawiska spychane często na peryferia „zabobonu” i uznawane za element niepoważny lub niepożądany, doczekały się wreszcie szerokiego opracowania。
Upiór otwiera całkowicie nowy rozdział w postrzeganiu tej części polskiej kultury i historii, która była albo marginalizowana, albo – odcięta od źródeł – ulegała deformacji będąc zepchniętą do pojęć „ludowej demonologii” czy „mitologii niższej”。
Autor przeprowadził szeroką kwerendę w zignorowanych dotąd źródłach – od uczonych rozpraw z czasów nowożytnych, przez dokumenty sądowe, traktaty teologiczne, barokową poezję i oświeceniową publicystykę, a wreszcie materiały etnograficzne i doniesienia prasowe sięgające XX w。, które pokazują, jak trwała była wiara w upiory na ziemiach dawnej Rzeczpospolitej。 Materiały obejmują również teksty łacińskie, francuskie, ukraińskie, kaszubskie, niemieckie i hebrajskie – przełożone i zebrane w źródłowym aneksie do książki。 Upiór powstał na podstawie ponad stu historycznych i etnograficznych przekazów。 Ten obszerny wybór stanowi doskonały punkt wyjścia do dalszych badań, interpretacji i twórczych inspiracji。

Download

Reviews

Karolina W。

Książka zdecydowanie bardziej napisana w duchu naukowym niż popkulturalnym。 Czy to źle? Nie, bo nadaje jej patosu i powagi, ale z drugiej nie czyta się jej lekko jak powieść (jeden z opisów książki: „ Historyczno-antropologiczne studium, które czyta się jak trzymającą w napięciu powieść”)。 Temat, który porusza jest bardzo ciekawy, widać ogromną pracę autora w wyszukiwaniu źródeł。 Wydanie bardzo ładne, niesamowite ilustracje Aleksandry Waliszewskiej, niestety materiał, z którego wykonana jest opr Książka zdecydowanie bardziej napisana w duchu naukowym niż popkulturalnym。 Czy to źle? Nie, bo nadaje jej patosu i powagi, ale z drugiej nie czyta się jej lekko jak powieść (jeden z opisów książki: „ Historyczno-antropologiczne studium, które czyta się jak trzymającą w napięciu powieść”)。 Temat, który porusza jest bardzo ciekawy, widać ogromną pracę autora w wyszukiwaniu źródeł。 Wydanie bardzo ładne, niesamowite ilustracje Aleksandry Waliszewskiej, niestety materiał, z którego wykonana jest oprawa bardzo słaby, szybko się niszczy, a szkoda。 。。。more

Lada Moskalets

Що я знала про опирів з родинних переказів:- опирі живуть поряд з нами- опирі ходять після смерті- опирі „потинають” людей - спричиняють їм шкоду, часто у незрозумілий спосіб- опирі збираються в лозах і влаштовують гулянки (більше можете почитати у книжках моєї мами, яка це все детальніше зібрала)Що я знаю після книжки Лукаша Козака- опирі живуть поряд з нами і часом знають, що вони опирі, а часом ні- їх можна розпізнати по червоному обличчі - жодної аристократичної блідності а-ля Байрон- опирі Що я знала про опирів з родинних переказів:- опирі живуть поряд з нами- опирі ходять після смерті- опирі „потинають” людей - спричиняють їм шкоду, часто у незрозумілий спосіб- опирі збираються в лозах і влаштовують гулянки (більше можете почитати у книжках моєї мами, яка це все детальніше зібрала)Що я знаю після книжки Лукаша Козака- опирі живуть поряд з нами і часом знають, що вони опирі, а часом ні- їх можна розпізнати по червоному обличчі - жодної аристократичної блідності а-ля Байрон- опирі ходять після смерті, але можуть навіть бути корисними в господарстві, виконуючи домашню працю。 Також можуть продовжувати жити з дружиною і від них навіть можуть народитися ще діти- опирі не п’ють кров, але можуть шкодити в інший спосіб, наприклад спричиняти хвороби і пошесті- зате, якщо відрубаєте йому/їй голову і нап’єтеся крові, то захиститется від вищезгаданих хвороб і пошестей- можна дати опирю заняття, щоб не нудьгував у труні і не блукав, наприклад насипати маку і він рахуватиме його довгими ночами。 Або зав’язати руки численними вузликами, хай розмотує。- Церква на словах боролася з опирями, але, наприклад, монахині в монастирях могли на всяк випадок тихцем відпиляти голову покійній настоятельці, так, на всяк випадок - таке сталося у Кременці。 А в Кам’янці-Подільському навіть єпископ ходив після смерті, а відрубання голови призвело лиш до того, що він ходив з головою під пахою。Взагалі це академічна книга, але яка хоче видаватися книгою для людей, тому науковий апарат мінімізований, зате чимало прикладів і страшних історій。 Розкішні ілюстрації і красиве видання。 Про музичні вподобання опирів:„В матеріалах зібраних Кольбергом знаходимо розповідь про дівчину з-під Балігроду, яка була за життя опирицею (впірицею)。 Через рік після своєї смерті вона щоночі покидала могилу, йшла до своїх колишніх сусідів і душила людей。 В черговому домі мешканці приготувалися до її візиту: озброїлися косами, ножами до січкарні і сокирами, забарикадували двері і вікна, розпалили вогонь і до опівночі промовляли пацір。 Власне опівночі прийшла опириця і постукала до хати。 Звісно, ніхто її не впустив, але вона й так відчинила двері, стала на порозі і заспівала пісеньку про свиней у моркві - що цікаво, це могла бути версія однієї з популярних коломийок про свиней у ріпі, телят у капусті, і поросят у моркві。 Закінчивши співати, опириця вернулася до могили”Про практичний вимір справи:„Спалення опира мало не лише обрядовий вимір, було також коштовною і копіткою справою。 Часом вона вимагала логістичних і формальних приготувань - хоча б, щоб захиститися перед можливими наслідками з боку влади。 Коли опирі появилися в 1785 році у містечку Стара Сіль і призвели до смерті кількадесяти господарів, не лише профінансовано приїзд здалеку компетентного опиревбивці, але й місцева жупа надала запас дрів, щоб спалити відрубані від трупів голови”Про кулінарні традиції Прикарпаття:""7 березня 1713 року перед греко-католицьким консистором в Перемишлі постала група селян з села Дубрівка під Самбором。 Їх звинувачували в тому, що "тіло небіжки Райни, дружини Яна Бартня, на цвинтарі святої мучениці Варвари під Самбором ґвалтовно викопавши, голову відрізали, свої хустки в тій крові вмочали, пили горілку з ропою, видобули з трупа серце і їли пляцки, спечені з тією кров'ю"。 Підозрювані не відмовлялися і "визнали, що роздобули вказаний труп і відрізали йому голову, бо та білоголова з'являлася різним особам і її вважали опирицею"。 Війт Григорій Макарович додав, "що та Райна ніби до нього після своєї смерті приходила і гризла йому серце"。 Селяни підтвердили, що випили кров ймовірної опириці з горілкою, але заперечили, що вирізали серце і спекли та з'їли криваві пляцки, чому суд не повірив і порадив їм відприсягти。 Їм наказали переказати до костела св。 Варвари камінь воску, заплатити за п'ять мес за душу Райни, а насамкінець "пробоща Самбірського solenniter перепросити"。 Сувора кара, однак, не зліквідувала в тій околиці звичаю пиття крові опирів。 Через 170 років в етнографічних матеріалах з'явилася інформація, що тамтешні пастухи, захищаючись перед небіжчиком, що їх атакує "відрізають голову трупа, кладуть в його ноги, а кров, яка випливає, збирають і намазують нею ворота при в'їзді в село, а часом і п'ють ту кров з горілкою, для відлякування від себе опирів"。" 。。。more

Kuba Klimkiewicz

Mimo najszczerszych chęci i przepełnienia zapałem (książka kupiona w przedsprzedaży) muszę napisać, że książka wdała mi się jednak zdecydowanie bardziej naukowa niż popkulturowa。 Genialne z pewnością wszystkie akapity upioryzujące wątek mickiewiczowski i postać mistrza-wieszcza。 Jednak pozostała część to jedna wielka repeta z makabrycznych ludowych rytuałów, które, jak się okazuje, niewiele się zmieniały na przestrzeni setek lat。 Być może zabrakło mi żyłki antropologa。

Paweł

Asia

Ta książka spełniła wszystkie moje oczekiwania, które stworzyła popkultura。 Bo to jednak hybryda: popularyzatorski produkt poparty solidną kwerendą。 Napisane jest to tak cholernie dobrze, tak cholernie ciekawie。 Weźcie to czytajcie! R-E-W-E-L-A-C-J-A!A po lekturze płynę właśnie na wspomnieniach związanych z Garrym Oldamanem w Draculi, Edwardem Cullenem [sic!], Erickiem z „True Blood”, Lestatem i Louisem, Regisem z Wiedźmina i łzami wylanymi nad licencjatem, który poświęciłam wierzeniom ludowym n Ta książka spełniła wszystkie moje oczekiwania, które stworzyła popkultura。 Bo to jednak hybryda: popularyzatorski produkt poparty solidną kwerendą。 Napisane jest to tak cholernie dobrze, tak cholernie ciekawie。 Weźcie to czytajcie! R-E-W-E-L-A-C-J-A!A po lekturze płynę właśnie na wspomnieniach związanych z Garrym Oldamanem w Draculi, Edwardem Cullenem [sic!], Erickiem z „True Blood”, Lestatem i Louisem, Regisem z Wiedźmina i łzami wylanymi nad licencjatem, który poświęciłam wierzeniom ludowym na Litwie。 。。。more

Mike

Jedna z lepszych polskich "non fiction" [sic!] roku。Po skończeniu książki poszedłem szukać łopaty w szafie。 Jedna z lepszych polskich "non fiction" [sic!] roku。Po skończeniu książki poszedłem szukać łopaty w szafie。 。。。more